Деякі собаки ганялися б за м'ячем до темряви. Проблема не в м'ячі, а в тому, як зазвичай граються: ривок на межі, різке гальмування, розворот, ривок назад — і так двадцять-тридцять разів поспіль. Ветеринари Корнелла нагадують: у багатьох собак вистачає і витривалості, і азарту бігати, доки не впадуть, тож межі має встановлювати господар.
Звідки беруться травми
- Вибуховий старт і гальмування юзом. Собака зривається з місця, щойно м'яч вилетів із руки, а потім гальмує й розвертається, щоб його схопити, — коліна та плечі отримують навантаження на скручування.
- Ловля в стрибку. Стрибок, поворот у повітрі та незграбне приземлення виглядають ефектно, але важко даються хребту, зап'ястям і зв'язкам колін.
- Повтори. У собак розрив хрестоподібної зв'язки рідко буває однією раптовою травмою: зв'язка слабшає поступово й зрештою рветься під час звичайної гри. Зайва вага та великі породи — лабрадори, ротвейлери, боксери — підвищують ризик ще більше.
Кидайте з розумом
- Просіть зачекати. Нехай собака сидить, доки м'яч не приземлиться, і лише тоді відпускайте її. Біг стає керованим, а не ривком на межі з різкою зупинкою.
- Кидайте низько або котіть. М'яч, що підстрибує травою, кличе наздоганяти, а не стрибати. Високі навісні кидки та ловлю фризбі краще відкласти.
- Ховайте, а не запускайте. Киньте м'яч у високу траву чи купу листя — нехай собака знайде його носом. Пошук втомлює голову і береже тіло.
- Зважайте на покриття. На траві та м'якій землі лапи тримають зчеплення, а на мокрій плитці, твердому асфальті й льоду — ковзають.
Скільки — достатньо
П'ять-десять кидків, потім перерва: понюхати, кілька хвилин пройтися, простий трюк — і ще раунд, якщо собака досі палає. Перед першим кидком розігрійтеся жвавою прогулянкою: у прохолодну осінню погоду холодні м'язи легше потягнути. Закінчуйте, поки собаці ще хочеться. Зручна ознака втоми від ветеринарів Корнелла: якщо язик розширюється на кінці в «ложку», м'язи близькі до межі.
Обирайте безпечний м'яч
М'яч має бути достатньо великим, щоб не прослизнути в горло, — маленьким тенісним м'ячем велика собака може вдавитися. Ворсисте покриття тенісних м'ячів збирає пісок і бруд та поступово сточує зуби, тож собаці, яка любить гризти, краще підійде гладкий гумовий м'яч. Тримайте іграшки для гризіння й для апорту окремо, а від палиць відмовтеся: вони розщеплюються й можуть поранити пащу, якщо собака спіткнеться на бігу.
Якщо після гри собака кульгає, сидить, відставивши одну задню лапу вбік, або береже лапу, зробіть паузу в іграх із м'ячем і покажіть її ветеринару. Тут допоможуть і записи прогулянок у PawKit: одразу видно, скільки по-справжньому активних днів у собаки за тиждень, — і відповідь готова, коли лікар запитає.
